Вогнище (зона) радіоактивного забруднення

Вогнище радіоактивного забруднення – це територія, у межах якої в результаті аварії на небезпечному з радіаційного боку об’єкті сталося радіоактивне забруднення, що викликає опромінення людей вище допустимих норм.

Головними джерелами радіоактивного забруднення є аварії на підприємствах ядерного циклу (АЕС, сховище відходів, збагачувальні фабрики, радіохімічні заводи), а також кораблі з ядерними енергетичними установками. В процесі ланцюгової реакції поділу накопичується велика кількість радіоактивних ізотопів, що мають такі періоди життя: короткий (І131, Хе133, Kr85), середній (Се144, Y91, Cs134), довгий (Сs137, Sr90, Pu239), і є джерелами опромінення та забруднення. Хара­к­тер радіоактивного забруднення має ряд особливостей: тривалість забруд­нення, складність конфігурації границь зон забруднення та осередковий їх характер.

Згідно з Міжнародною шкалою МАГАТЕ аварії на АЕС поділяються на 7 класів (рівнів): глобальна аварія – 7 клас (великий викид 3,5 × 108 Бк по І131 – Чорнобильська аварія); тяжка аварія – 6 клас (значний викид 1,4 × 1016 Бк по І131 – Уінскейле – Англія); Аварія з ризиком для навколишнього середовища – 5 клас (обмежений викид – 1016 Бк – Три-Майл Айленд – США); Аварія 4-го класу (невеликий викид у межах АЕС). Інші події 1 – 3 класу – події з частковим опроміненням персоналу.

Розрізняють зони слабкого забруднення (А– Д = 5,6 рад, Р1 = 0,014 рад/год); помірного забруднення (А – Д = 56 рад; Р1 = 0,14 рад/год), сильного забруднення (Б –Д = 560 рад, Р1 = 1,4 рад/год; небезпечного забруднення (В – Д = 1690 рад, Р1 = 4,2 рад/год) та надзвичайно небезпечного забруднення (Г – Д = 5600 рад, Р1 = 14 рад/год).

Розміри зон залежать від маси радіоактивних речовин, викинутих під час аварії і складають, наприклад, (для реактора РМБК-1000) при 10 % виході радіоактивних речовин А’ L/Ш = 270/18 км

А - 75/4; Б - 18/0,7; В - 6/0,6; Г - немає.

Розрахунок рівнів радіації та доз зовнішнього опромінення виконується залежно від часу, що пройшов після аварії.

Для прийняття конкретних заходів захисту від опромінення введені значення критеріїв поглинутої та ефективної дози ДП, ДЕФ.

Після радіаційної аварії на території встановлюється «Зона радіаційної аварії», в межах якої зовнішнє та внутрішнє опромінення за перший рік не повинно перевищувати 5 мЗв (0,5 бер). Встановлюються 4 зони за статусом проживання:

· зона відселення, в якій ДЕФ > 50 мЗв/рік (5 бер/рік);

· зона добровільного відселення ДЕФ = 20 – 50 мЗв/рік (2 – 5 бер/рік);

· зона обмеженого перебування ДЕФ = 5 – 20 мЗв/рік (0,5 – 2 бер/рік);

· зона радіаційного контролю ДЕФ = 1 –5 мЗв/рік (0,1 – 0,5 бер/рік).

У всіх зонах проводиться постійний моніторинг (контроль) навколишнього сере­довища та заходи, що запобігають опроміненню населення вище допустимих норм.

Дії населення у вогнищі радіаційного ураження.За сигналом оповіщення «Увага всім. Радіаційна небезпека» і мовної інформації населення та персонал об’єкту повинні:

¨ використати індивідуальні засоби захисту (протигаз, респіратор, пов’язки з вати та марлі);

¨ сховатися у будівлі, краще у своїй квартирі, провести герметизацію вікон, дверей, вентиляційних отворів, сховати продукти і запас води;

¨ провести іодизацію сім’ї (КІ або 3 – 4 краплі йоду на склянку води для дорослого та 1 – 2 краплі на 100 г води для дітей);

¨ приміщення залишати тільки за командою влади під час евакуації. При цьому використовувати засоби захисту органів дихання та шкіри.


0000870190713021.html
0000907958010416.html
    PR.RU™