Пiдстави, умови та процесуальний порядок взяття пiд варту.

Взяття пiд варту є найбiльш суворою iз запобiжних заходiв, передбачених Кримiнально-процесуальним законодавством. Воно полягає в позбавленнi обвинувачуваного (пiдозрюваного) волi на час провадження розслiдування в кримiнальнiй справi, а при застосуваннi цього запобiжного заходу судом ­засудженого, до набрання законної сили вироку.

Взяття особи пiд варту й умови його тримання регламентованi ст. 155, 156,

158,159,160,161,162,165-2,165-3 КПК України.

Пiдстави взяття пiд варту.Їх можна подiлити на двi групи: 1) фактичнi пiдстави; 2) процесуальнi.

Як фактичнi пiдстави виступають установлею по кримiнальнiй справі обставини, якi свiдчать:

1) про максимально реальну можливість протиправного поводження обвинувачуваного (пiдозрюваного);

2) про здiйснення обвинувачуваним (пiдозрюваним) конкретних протиправних дiй (зник вiд дiзнання, слiдства або судна, вчинив новий злочин, загрожував потерпiлий,

свідкам, іншим шляхом протидіяв провадженню по кримiнальнiй справi, порушив ранiше обраний запобiжний захiд);

3) пiдозрюваний (обвинувачуваний) не має постiйного мiсця проживання на територiї України, або не встановлено його особу.

Процесуальна пiдстава.Є постанова суддi.

Умови взяття пiд варту.Ними виступають наступні вимоги закону: 1) здiйснення особою, у вiдношеннi якого обирається запобiжний захiд, злочину , за який передбачено покаранню у виглядi позбавлення волi на строк понад три роки. Лише у виняткових випадках цей запобiжний захiд може бути застосовано в справах про злочини, за якi законом передбачено покарання у виглядi позбавлення волi i на строк не бiльше трьох pоків;

Аналiз змiсту ст. 155 КПК України приводить до висновку, що для обрання такого запобiжного заходу, як взяття пiд варту, законодавець передбачає додатковi, спецiальнi пiдстави. Взяття пiд варту може бути застосоване за мотивами однiєї лише небезпеки злочину ..

Законодавець пiдкреслює таким чином, що при обраннi запобiжного заходу в цьому випадку можна не враховувати наявнiсть пiдстав, передбачених уст. 148 КПК У країни.



Формулювання розглянутої норми представляється не зовсім вдалою.

Необхiднiсть позбавлення або обмеження волi обвинувачуваного (пiдозрюваного) обумовлюється насамперед обставинами, зазначеними в ст. 148 КПК України, оскільки якщо до цiєї особи не застосувати вiдповiднi заходи, вона може перешкодити нормальному веденню провадження й розгляду справи.

2)неможливiсть застосування iншого, бiльш м'якого, запобiжного заходу. Закон не вказує, що варто розумiти пiд винятковими випадками.

Важко запропонувати вичерпний перелiк виняткових випадкiв для даної ситуації. Але найбiльш xapaктерні прояви такої винятковостi мають мiсце, коли обвинувачений порушив пiдписку про невиїзд або iнший запобiжний захiд, не пов'язану з позбавленням волi, почав конкретні дiї, спрямованi проти встановлення iстини в справi й правильному його дозволi, або здiйснює пiдготовку до здiйснення нового злочину.

Мiсцями попереднього ув'язнення для тримання осiб, щодо яких як запобiжний захiд обрано взяття пiд варту, є слiдчi iзолятори. В окремих випадках цi особи можуть перебувати в тюрмi або мiсцях тримання затриманих (у мiсцях тримання затриманих особи, взятi пiд варту, можуть перебувати не бiльше як три доби. Якщо доставка ув' язнених у слiдчi iзолятори або на гауптвахту Вiйськової служби правопорядку у Збройних Силах України у цей строк неможлива через вiддаленiсть або відсутність

належних шляхів сцолучення, вони можуть перебувати в мiсцях тримання затриманих до десяти дiб (ч. 5 ст. 155 КПК Укра'iни)), iзоляторi тимчасового утримання, а також на гауптвахтi. Якщо взяття пiд варту застосовуеться як запобiжний захiд до осiб, що скоїли злочин пiд час вiдбування покарання в мiсцях позбавлення волi, вони можуть утримуватися в штрафному iзоляторi виправно-трудової колонiї, або в дисциплінарному ізоляторі виховально-трудової колонії.

Перебування обвинуваченого пiд вартою, в умовах встановленого в місці попереднього ув'язнення режиму, позбавляє його можливостi ухилитися вiд суду й слiдства, впливати на хiд провадження в справi, є надiйною гарантiєю припинення його подальшої злочинної дiяльностi.

Грунтуючись на принципi недоторканостi особи, кримiнально-процесуальне законодавство детально регламентує пiдстави, умови й процесуальний порядок взяття пiд варту обвинуваченого, створюючи мiцнi rapaнтії законностi в цьому важливому питанні.

Взяття пiд варту як запобiжний захiд повинен застосовуватися тiльки в тих випадках, коли нiякий iнший запобiжний захiд не може забезпечити досягнення цiлей, яким, служить застосування цих примусових заходiв.

У вiдповiдностi зi ст. 155 КПК України до осiб, обвинувачених у здiйсненнi злочинiв, перерахованих у цiй статтi, взяття пiд варту може бути застосоване за мотивами однiєї лише небезпеки злочину.

Встановлюючи таке правило, законодавець, імовірно, мав на увазi й необхiднiсть певним чином вiдреагувати на той резонанс, що створює: серед населення здiйснення небезпечного злочину.

КПК України (ст. 434) передбачає, що до неповнолiтнього взяття пiд варту як запобiжний захiд може застосовуватися тiльки у виняткових випадках, коли це викликається тяжкістю вчиненого злочину.

Неповнолiтнiй, взятий пiд варту, повинен перебувати окремо вiд дорослих i вiд засуджених неповнолiтнiх. Вiдступ вiд цього правила допускається лише у виняткових випадках.

Процесуальний порядок взяття ЮД вартуМIСТИТЬ у собi наступні процесуальнi дiї: 1) прийняття слiдчим (дiзнавачем) рiшення про взяття пiд варту (ч. 2 ст. 165-2 КПК України); 2) винесення подания перед судом (ч. 2 ст. 165-2 КПК України); 3) згода прокурора (ч. 2 ст. 165-2 КПК України); 4) направлення подання та матерiалiв кримiнальної справи в суд; 5) розгляд судом подания про взяття пiд варту (ч. 5 ст. 165-2 КПК України); 6) прийняття судом рiшення (ч. 5 ст. 165-2 КПК України); 7) оскаржения прийнятого судом рiшення (ч. 7 ст. 165-2 КПК України); 8) виконання постанови про застосування як запобiжного заходу взяття пiд варту (ст. 158 КПК України); 9) повідомлення про взяття обвинуваченого пiд варту (ст. 161 КПК України); 10) заходи пiклування про неповнолiтнiх дiтей заарештованого (ст. 159 КП:К України); 11) заходи по oxopоні майна ув'язненого (ст. 160 КПК України);

Розгляд судом подання про взяття пiд варту. Якщо в поданні ставиться питання про взяття пiд варту особи, яка перебуває на волi, суддя вправi своєю постановою дати дозвiл на затримання пiдозрюваного, обвинуваченого i доставку його в суд пiд вартою. Затримання в цьому випадку не може продовжуватись бiльше сiмдесяти двох годин; а в разi коли особа перебуває за межами населеного пункту, в якому дiє суд, - не бiльше сорока восьми годин з моменту доставки затриманого в цей населений пункт.

Якщо для обрання затриманому запобiжного заходу необхiдно додатково вивчити даю про особу затриманого чи з' ясувати iншi обставини, які мають значення для прийняття рiшення з цього питання, то суддя вправi продовжити затримання до десяти, а за клопотанням пiдозрюваного, обвинуваченого - до п' ятнадцяти дiб, про що виноситься постанова. У разi, коли така необхiднiсть виникне при вирiшеннi цього питання щодо особи, яка не затримувалася, суддя вправi вiдкласти його розгляд на строк до десяти дiб i вжити заходiв, спроможних забезпечити на цей перiод її належну поведiнку, або своєю постановою затримати пiдозрюваного, обвинуваченого на цей строк. (ст. 165-2 КПК України).

Пiсля одержання подання суддя вивчає матеріали кримiнальної справи, представлені органами дізнання, слідчим, прокурором, допитує підозрюваного чи обвинуваченого, а при необхiдностi бере пояснення в особи, у провадженнi якої перебуває справа, вислуховує думку прокурора, захисника, якщо він з'явився, i виносить постанову (ч. 5 ст. 165-2 КПК України).

Порядок судового засiдання наступний: спочатку суддя повідомляє, яке подання пiдлягає розгляду, пiсля чого роз'ясняє учасникам, що з'явилися, їхнього права й обов'язку, потiм прокурор або з його доручення особа, що порушила подання, обrрунтовує його. При цьому повиннi бути оголошею документи, представлею в суд, матріали, які підтверджують законність і обrрунтованiсть висновку особи пiд варту.

Розглянувши подання, суддя приймає одне з рiшень: 1) про вiдмову в обраннi запобiжного заходу, якщо для його обрання немає пiдстав; 2) про обрання пiдозрюваному, обвинуваченому запобiжного заходу у виглядi взяття пiд варту.

Своє рiшення про взяття пiд варту суддя приймає у форму постанови. Постанова виготовляється в декiлькох примiрниках: один - у кримінальну справу; іншої - у слiдчий iзолятор; третiй - прокуророві; четвертий - обвинуваченому (пiдозрюваному); п'ятий захисникові, законному представникош на їх прохання.

Постанова, пiдписана суддею, засвiдчується гербовою печаткою.

На постанову суддi до апеляцiйного суду прокурором, пiдозрюваним, обвинуваченим, його захисником чи законним представником протягом трьох дiб з дня її винесення може бути подана апеляцiя. Подача апеляцiї не зупиняє виконання постанови суддi.

Постанова про застосування як запобiжного заходу взяття шд варту виконується органом, який обрав запобiжний захiд. У необхiдних випадках орган, що обрав запобiжний захiд, вправi доручити виконання постанови органам внутрiшнiх справ. Один примiрник постанови суддi або ухвали суду направляється разом з заарештованим у вiдповiдне мiсце досудового ув 'язнення для виконання.

Про арешт пiдозрюваного або обвинуваченого i його місце перебування слiдчий зобов 'язаний повiдомити його дружину або іншого родича, а також сповiстити за мiсцем його роботи.

Коли в особи, вiдносно якої як запобiжний захiд обрано взяття пiд варту, є неповнолiтнi дiти, якi залишаються без нагляду , слiдчий зобов' язаний негайно внести з цього приводу подання до служби в справах неповнолiтнiх для вжиття необхiдних заходiв до передачi зазначених неповнолiтнiх на пiклування родичiв або влаштування їх в дитячi установи.

Про вжитi заходи слiдчий письмово повідомляє прокурора, а також заарештовану особу i копiю листа приєднує до справи.

При ув' язненi пiдозрюваного або обвинуваченого слiдчий зобов' язаний вжити заходівдо охорони майна i житла ув' язненого, якщо майно i житло залишається без нагляду .


0007238343012116.html
0007298535467034.html
    PR.RU™